20:56 4 липня 2014 р.
Фото: facebook.comjuchkovskyphotos
Про це громадянин РФ, який тероризує схід України, написав на своїй сторінці в інтернет-мережі «Facebook».
Інтернет-газета «Преса України» інформує сьогодні, 4 липня, в публікації «Бойовик з Пітера: сьогодні був найжахливіший день у моєму житті»:
«Для деяких російських «ідеалістів», які прибули в Україну воювати за утопічну неіснуючу країну «Новоросію», військова реальність виявилася страшним щоденним кошмаром. Про будні армії «ополчення» повідомляє на своїй сторінці в інтернет-мережі «Facebook» житель Петербурга Олександр Жучковський (на фото. – «ЩЛ»), новину передає «Преса України».
«Сьогодні був самий жахливий день у моєму житті. Нова група добровольців (окрім двох лікарів), про яку я писав вчора, й декілька місцевих ополченців у кількості 14 чоловік у районі 10 ранку виїхала на мікроавтобусі зі Слов'янська в Семенівку.
По дорозі машина потрапила в засідку. З лісу нас стала обстрілювати диверсійна група противника, кількість визначити було неможливо.
Практично на ходу ми вискочили з машини, й, відстрілюючись, стали відходити на територію колишнього лікарняного комплексу. Декілька людей відстрілювалися позаду машини, прикриваючи таким чином відхід групи.
З боку противника по машині кілька разів ударив танк. Двоє загинули миттєво й загорілися разом із машиною.
Четверо встигли відскочити від машини на момент ударів і вибуху, отримали осколкові поранення різного ступеня тяжкості: одному осколок пробив спину і руку наскрізь, ще у двох – поранення на руках і ногах», – розповідає подробиці події росіянин.
Найманець зазначає, що за час бойових дій звик до жахливих артобстрілів і танкових ударів, хоч це й досить страшний для психіки стан, однак споглядання палаючих шматків людського м'яса, розкиданого по полю битви, потрясли його до глибини душі. І ще одним не менш жахливим випробуванням виявилося потрапити з цими залишками на очі мирних жителів, в окупованих ними містах.
«Страшні не танкові удари прямою наводкою, хоч це дуже страшно. Страшні не артобстріли – ми до них звикли. Страшно під цими обстрілами збирати по частинах загиблих товаришів, останки яких продовжують горіти, гасити спалахуючі ковдри, на яких несеш останки, й потім їхати з ними у відкритому кузові через все місто на очах у мирних жителів», – зазначає він. При цьому бойовик зізнається, що терористи навіть не можуть упізнати тіла своїх бездумно загиблих в чужій країні товаришів.
«Це перші загиблі російські добровольці, про які мені відомо, з числа тих, кому я ці півтора місяця допомагав переправитися в Новоросію», – усвідомлює причетність і власну провину «ополченець».