18:39 6 липня 2015 р.
Відео: Львівський прес-клуб
Українські виші копіюють у своїй роботі виші Російської Федерації замість того, щоби брати приклад з європейських вишів. Про це сьогодні, 6 липня, під час прес-конференції на тему «Рейтинг прозорості національних ВНЗ-2015 у Львові. Презентація та обговорення», яка відбулася у Львівському прес-клубі, заявила освітній аналітик АЦ «CEDOS» Ірина Когут.
– Як це не сумно, але Росія з її системою освіти є дуже-дуже подібною зараз на українську. Це закономірно, тому що освіта формувалася в єдиному полі. І пострадянський розвиток відбувався в дуже схожих руслах, і, на жаль, усі проблеми, які є в російській системі освіти, є і в українській, – каже вона.
За її словами, в Росії реформа вищої освіти почалася в 2010 році. Тоді уряд Російської Федерації на законодавчому рівні запровадив вимогу подавати певну інформацію.
– Це був досить розлогий список, там більше 16 позицій, це й інформація про фінансовий стан університету, про керівний склад та педагогічний колектив та інше. Вимоги поступово розширювалися і зараз кількість вимог збільшилася до тридцяти. Якщо подивитися на законодавство, то може здатися, що в Росії просто все чудово з прозорістю. Але ці закони просто не виконують. Так само, як і в Україні, – каже Ірина Когут.
Натомість російські виші подають дані, які можуть привабити абітурієнтів, але не дають конкретної інформації про університет, швидше – рекламують його не дуже якісно.
– Питання про те, чому людина може навчитися в цьому університеті, яка там якість освіти і куди випускник потім зможе піти працювати – залишається поза увагою, – каже аналітик.
При цьому Ірина Когут зазначає, що поки керівництво українських вишів не зрозуміє, що прозорість вигідна самому вишу і допомагає його розвиткові, доти всі закони тут будуть безсилими. Адже університети їх просто ігноруватимуть.
Натомість у європейських вишах ситуація з прозорістю діаметрально протилежна, хоча суворих законів, які б змушували їх звітувати, там немає.
За словами правового аналітика АЦ «CEDOS» Андрія Солодька, стати відкритішим виші Франції змусила звичайна економічна криза.
– Через кризу падала привабливість їхніх вишів на міжнародному ринку. У них були проблеми з залученням іноземних студентів, відповідно і з залученням додаткових коштів, донорів. І в 2007 році було проведено освітню реформу, яка збільшила автономію університетів і стимулювала їх стати більш відкритими. Французькі університети використовують свою відкритість для того, щоби показати свої досягнення і це в них стало інструментом залучення додаткових коштів, – каже він
Отож, у Франції обмежили право однієї людини очолювати виш двома строками по чотири роки, дали можливості для розширення наукової діяльності та зобов’язали створити базу для майбутнього працевлаштування своїх студентів.
– Ця реформа призвела до того, що університети почали укрупнюватися. І університети, які укрупнилися, почали вигравати конкуренцію, проводити якісніші дослідження, залучати більше коштів. Дійшло до того, що уряд вирішив, що на регіональному рівні обов’язково мусить бути укрупнення, якщо дублюються навчальні програми. Таким чином з 2010 до 2014 року кількість публічних вишів у Франції зменшилася з 86 до 73, – повідомив Андрій Солодько.