У Львові лікуються 55 поранених майданівців

Учасник протестів 28-річний Олексій із Полтави погодився поїхати на лікування у Львів. Лягати у столичну лікарню не захотів, бо за активістами стежили й погрожували в’язницею

Щотижня збираємося з дівчатами біля лікарні – провідуємо активістів. Носимо їжу, ліки, гроші. Вони ж наші герої, – у вівторок, 4 березня, з 25-річною Іриною Гарчишин ідемо до Львівської міської лікарні №8. Вона несе два кульки. З одного виглядає літровий термос.

– Чотири львівські лікарні – обласний госпіталь інвалідів війни, обласна лікарня, лікарня швидкої допомоги та 8-ма клінічна лікарня – приймають травмованих активістів Майдану. Більшість – зі східних областей. На 6 березня в медустановах перебували 55 активістів.

За весь час до нас звернулися 58 людей. Сьогодні ще один приходив, то 59, – із головним лікарем 8-ї лікарні – 50-річним Василем Обаранцем розмовляємо в його кабінеті. – Зараз у нас 22 активісти. До Польщі відвезли вісьмох, трьох ще готуємо. Вони потребують кращої допомоги, ніж ми можемо надати. У реанімації маємо непритомного хворого. Йому треба досконала діагностика. Перевеземо реанімобілем. Серед пацієнтів – менше половини зі Львівщини. Переважно – з Луганська, Кривого Рогу Дніпропетровської області, Києва. Чоловіки 20–45 років. У більшості травмовані руки та ноги. Ми провели близько 20 операцій, – дзвонить по телефону. – Андрій Андрійович, скільки в тебе активістів? П'ятеро, – скеровує в хірургічне відділення. Біля вхідних дверей додає:

Найважче було, коли через кримінальні травми відкривалися слідчі перевірки. Ми розуміли – проти цих людей будуть порушені справи. З однієї сторони – ти мусив дотримуватися законодавства, а з другої – ті люди стояли за твою незалежність. Ми їх не афішували.

– У нас було 13, – завідувач хірургічного відділення Андрій Цвих з кишені халата витягає список. – По секрету скажу, у нас зараз один поранений «беркутівець» лежить. Травмована кисть. Медперсонал прошу: між пацієнтами не робіть різниці. Але про всяк випадок поклали його в іншому крилі.

– У палаті №15 троє пацієнтів. Біля дверей лежить 28-річний Олексій із Полтави. На голові – вибритий і пофарбований чуб. Під лівим оком синець. Рука – у гіпсі. Каже, працює кухарем у столичних ресторанах.

На Майдані стояв із 2 грудня. У першій сутичці – 19 січня на Грушевського – по нас стріляли резиновими кулями, газом травили. Відходиш 2 години і йдеш далі. З Майдану не дзвонив рідним, щоб не світити їхні номери. Кожних півтори-дві неділі міняв номери. Приходили есемески з погрозами. «Ви – активіст Майдану. Вам світить від 8 до 15 років», – цитує. – Після 18 лютого травмований стояв на охороні. Не знав, що в мене струс мозку і зламана рука, часткова втрата зору, контузія. Категорично відмовився від столичної лікарні. А ще гірше було б поїхати в полтавську. Вона ближче до Росії, – сміється. – Уговорили у Львов їхати. Лікування безплатне, відношення супер. Все по-майданівськи.

Богдан із міста Добротвір Кам'янка-Бузького району Львівщини тягнеться до трилітрової банки березового соку на підлозі.

– То нам люди принесли, – відкриває банку. Йому в шию поцілив снайпер із готелю «Україна». Скільки йому років, не каже. На вигляд – до 45. – Коли почався штурм «Беркута» на Інститутській, силовики під мостом стояли, по людях стріляли. Наші хлопці ховалися за щитами – по троє-четверо. Не мали чим захиститися. Я взяв півмішка коктейлів Молотова, відніс їм. Присів, думаю, оглянуся, що там робиться. Снайпер встрілив, куля вийшла через лопатку. Заболіло, лопатка затерпла. Зрозумів, що ранений. Почав кричати, але ніхто не чув. «Беркут» стріляв по хлопцях. Я побіг, аби кров'ю не стекти. Активісти зняли з мене куртку, майку, зупинили кров. Завели в Червоний хрест, накололи, відправили «швидкою» в лікарню. У Києві півгодини на спині робили операцію. Почув, що нам по 15 років світить, захотів на Львів.

– Ви чули, Янукович помер? – з коридору доноситься жіночий голос. – В інтернеті написали. Від серцевого нападу.

Богдан прислухається.

– Не треба йому помирати. Його треба під трибунал, нехай здасть підопічних. А то легко піде, а вони далі у тіні залишаться, – каже.

Для поранених виділили два мільйони

Львівська обласна рада на два роки ухвалила програму з лікування й реабілітації осіб, постраждалих під час Майдану. Фінансування програми – 2 млн. грн.

У Львівській архиєпархії УГКЦ діє програма допомоги «Люди для Майдану». Зібрали 1,1 млн грн, 255 євро, 815 доларів, 50 канадських доларів, 220 польських злотих і 30 000 російських рублів.

У соцмережах обговорюють, хто і на що збирає гроші. Усі бояться аферистів, – говорить працівник «Фундації духовного відродження» Марта Батренюк. – Тому ми створили єдиний фонд. Гроші йшли для тих, кого відправляли за кордон.

Про це повідомляє сьогодні, 7 березня, кореспондент київської «Газети по-українськи» Юлія Ліпіч.