08:55 14 грудня 2017 р.
Кадр з фільму про лікування бджоловжалюванням.
Відео: Фільм про науковий і практичний досвіди львівської апітерапії.
Львівський апітерапевт Іван Пилипчук не лише успішно лікує пацієнтів укусами бджіл упродовж майже 50-річної практики, але й всіляко пропагує цей метод зцілення від недуг - в Україні і за кордоном.
Зазвичай, пацієнтом апітерапевта стає людина, яка випробувала на собі всі можливості сучасної медицини. Щоразу сильніші дози медикаментів, щоразу більша їх кількість, - і все безрезультатно. Тож рятівною соломинкою часто стає повернення до методів, випробуваних століттями. Добре знаються на апітерапії японці: після атомного бомбардування Хіросіми й Нагасакі у цій країні масово навчали охочих методам бджололікування, оскільки бджолина отрута вдесятеро знижує вплив радіоактивного опромінення на людину. Недаремно в Японії поставили пам’ятник бджолі. Практикували апітерапію й для лікування кремлівських вождів, звісно, без розголосу. Метод апітерапії офіційно визнало Міністерство охорони здоров'я колишнього СРСР у 1959 році: тоді була затверджена «Інструкція щодо застосування апітерапії шляхом бджоловжалення». Після цього почалася підготовка і навчання професійних лікарів-апітерапевтів.
Перше у світовій практиці відділення апіфітотерапії було відкрито у 1981 році у Львові, у Центральній транспортній клінічній лікарні за ініціативи тодішнього головлікаря Е.Гофмана. Очолив це відділення лікар, ініціатор створення кафедри народної і нетрадиційної медицини Львівського медичного університету імені Данила Галицького Іван Пилипчук. Досвід львівського апітерапевта дуже зацікавив поляків: відома у Європі польська фірма «Sądecki Bartnik», яка майже 50 років професійно займається бджільництвом, зняла документальний фільм про його методи лікування. Фільм спочатку був озвучений польською мовою, а нещодавно продубльований ще й англійською. Наступного літа планується українська версія.
За словами Івана Пилипчука, показами для бджоловжалення є кілька десятків хвороб, перелік яких щоразу збільшується. Лікування бджоловжаленням практично не має протипоказів, а найпоширеніше твердження про те, що укус бджоли є важким алергеном і може призвести аж до анафілактичного шоку – перебільшення.
«Бджолина отрута малоалергенна, - акцентує лікар Пилипчук, - прояви алергії можливі менше, ніж у 2% людей. Анафілактичний шок трапляється вкрай зрідка. Набряк після укусу бджоли - нормальна реакція організму на бджолину отруту (апітоксин), але це аж ніяк не алергія».
Оскільки бджола відома людству мільйони років, то отрута формувалася, відповідно, стільки ж. Причому, в організмі бджоли апітоксин міститься у двох «резервуарах», його компоненти не вступають у реакцію між собою і починають діяти, лише проникнувши у людський організм. Укус бджоли не нашкодить навіть дитині, але, на жаль, дітям радше пропишуть антибіотик, аніж порекомендують лікування продуктами бджільництва. Як наслідок, у переважній більшості молоді люди мають цілі «букети» захворювань, у т.ч. й хронічних.
Середня безпечна доза для дорослої людини без ризику отруєння – до 100 бджоловжалень.
Апітоксин - унікальний та універсальний за своїм складом засіб, який діє на рівні клітин і з яким не може порівнятися жоден фармацевтичний препарат. Бджолина отрута містить понад 70 біологічно активних речовин: до її складу, зокрема, входять мелітин, грудин, який впливає на нервову систему, м’язи, кров і кровообіг, адолапін - це надзвичайно дієвий знеболюючий засіб, потужніший, аніж наркотичні анальгетики, неорганічні кислоти і багато інших корисних речовин. Пептиди, що входять до складу бджолиної отрути, мають сильну протизапальну, знеболюючу, тонізуючу дію, - вже після перших сеансів апітерапії пацієнти з сильними хворобливими болями отримують бажане полегшення. Жало бджоли абсолютно стерильне, оскільки бджола жалить лише один раз, тож не може бути переносником захворювань. Це природний антибіотик, противірусний препарат, здатний проникати всередину клітини. «Потрапляючи в організм людини, апітоксин руйнує всі види пошкоджених клітин і водночас відновлює ріст молодих здорових клітин, - розповідає лікар Пилипчук.- Бджолина отрута діє комплексно. Наприклад: науково доведено, що, потрапивши в кровоносну систему природним шляхом, вона викликає гемоліз (руйнування) патологічно змінених еритроцитів, але ніяк не впливає на здорові еритроцити».
Застосовується апітерапія при таких захворюваннях: ІХС, стенокардія, наслідки інфаркту міокарда, гіпертонічна хвороба, варикозне розширення вен, тромбофлебіт судин нижніх кінцівок, аритмії, міокардити, кардіоміопатії.
«За допомогою бджолиної отрути можна відновити обмін речовин, а далі організм сам усе відрегулює»,- наголошує Іван Пилипчук. Незамінна бджолина отрута також при захворюваннях нервової системи, при лікуванні розсіяного склерозу, паркінсонізму, парезів, паралічів і поліомієліту, при інсульті, інфаркті; при захворюваннях опорно-рухового апарату, шлунково-кишкового тракту та ін. Крім того, це природний гормональний препарат, що м'яко діє на всі ендокринні залози: гіпофіз, гіпоталамус, щитовидну залозу, наднирники, підшлункову залозу. Також чоловікам слід звернути увагу, що за допомогою бджіл можна вилікуватися від простатиту. А жінкам апітерапія допоможе позбутися запалення придатків, збоїв у менструальному циклі. Лікується жіноче й чоловіче непліддя. Бджолина отрута має потужний кроворозріджувальний ефект, це теж дуже актуально, тому що теперішні умови - малорухливий спосіб життя, харчування, стресові ситуації, - призводять до тромбоутворення.
«Єдина галузь медицини, щодо якої держава наклала заборону для апітерапії, - онкологія. Для цього є спеціалізовані лікарні,- каже Іван Пилипчук. - Але я знаю чимало випадків, коли онкохворі купували пасіку або їхали на пасіку і ціле літо жили там, приймаючи бджоловжалення. Неофіційна статистика показує, що 50% на 50% такі хворі виліковуються цілковито. Але оскільки немає спеціальних досліджень, то невідомо - на які клітини, на якій стадії хвороби і як діє бджолина отрута».
Бджолина отрута – це ще й потужний імуномодулятор. При цьому запускається процес, коли організм набирає сили для активного відновлення клітин.
Ця розповідь зроблена за матеріалом журналістки Оксани Нагірної у газеті “Добре здоров’я”.