У Львові експонують раритети Тараса Шевченка

У Національному музеї у Львові представили чотири роботи Тараса Шевченка й раритетні пам'ятки з колекції Шевченкіани НМЛ. Серед них – факсимільне видання «Кобзаря» 1840 року з ілюстраціями Василя Штенберга та «Кобзар» 1860 року, виданий у Петербурзі, та акож – посмертна маска Шевченка роботи російського скульптора Петра Клодта, який був добрим другом Шевченка, та інші цінні експонати.

Про це розповіла завідувач відділу українського мистецтва ХVIII – початку ХХ століття Оксана Жеплинська. За словами мистецтвознааця, це – лише поодинокі пам’ятки із багатої збірки мистецької Шевченкіани Національного музею у Львові, яка формувалася упродовж понад всієї історії розвитку музею і сьогодні налічує близько 400 творів живопису, графіки і скульптури.

Оксана Жеплинська запевнила: «Ми маємо у себе такі чотири Шевченкові твори, яких жоден музей на наших теренах не має. Хіба в Києві чи Каневі…».
На центральному місці в експозиції ЛНМ – роботи Кобзаря, виконані у різні періоди життя і творчості. Зокрема – це унікальний рисунок «Се мій батько» (1829-1830), «Автопортрет» (1848-1849) та два офорти часів, коли Шевченко вже повернувся із заслання, – «Притча про робітників на винограднику» (копія з картини голландського художника Рембрандта, 1858) та «Вірсавія» (копія з картини відомого російського художника, який був учителем Шевченка у Петербурзькій академії мистецтв, Карла Брюллова, 1860).

Оксана Жеплинська розповіла: «Вірсавія» була представлена Шевченком перед радою академії на здобуття звання «академік гравюри», але звання Шевченко отримав за «Притчу про робітників на винограднику» (і це найбільший за розмірами офорт Шевченка), також – за офорт, котрий Тарас Григорович виконав з картини Івана Соколова «Приятелі». Обидва представлені офорти прийшли до Нацмузею з Львівської галереї мистецтв у період, коли вся україніка з галереї була передана до Музею Шептицького. А до галереївони потрапили від польського колекціонера Болеслава Ожеховича».

Рисунок «Се мій батько» Шевченко намалював у 19-річному віці, коли ще був кріпаком в пана Енгельгардта. Малюнок невеликий за розміром. Має авторську, рук Шевченка, рамку. Також – напис «Се мій батько». На картинці – батько Шевченка, і це кремезний чоловік невисокого зросту, в стоячій поставі, у звичному одязі – в шапці, кожусі, шароварах, з батіжком. Шевченко малював з пам'яті, бо на той час батько вже не жив.

За словами Оксани Жеплинської, цей малюнок випадково виявив у Вільнюсі, в одній з антикварних крамничок, директор Білоруської національної бібліотеки Янко Луцкевич, який купив цю роботу і передав у грудні 1917 року до Львова – Митрополиту Андрею Шептицькому.

Наступний раритет показу в НМЛ, «Автопортрет», намальовано у час, коли Шевченко перебував на засланні. І це один із небагатьох збережених творів Шевченка того часу. Робота виготовлена в техніці «сепія» (фарба бралася з так званого чорнильного мішка морського молюска – каракатиці). Цей свій портрет Шевченко 1850 року подарував польському другові Аркадію Вегжиновському.

Згодом твір потрапив до Одеси, потім – до Львова, до Музею наукового товариства імені Шевченка. Оксана Жеплинська розповіла: «А вже 1940 року, коли прийшла Радянська влада, коли збірки Наукового товариства розформовувалися, цей «Автопортрет» потрапив до нашого музею й посідає чільне місце у збірці».

До раритетних Шевченкових пам’яток у музейній збірці належать також посмертна маска поета та і його ручка з пером. Ці дві пам’ятки 1895 року подарував Музею НТШ колекціонер Тарновський (молодший) із Чернігова. Після реорганізації 1940 року львівських музеїв пам’ятки ввійшли до мистецької шевченкіани Національного музею у Львові.

Також цінним надбанням музею й експонатом виставки є твір Броніслава Залєського (1853), що у дзеркальному зображенні повторює автопортрет Тараса Шевченка (1851) з часу геологічної експедиції у горах Каратау (Казахстан). Поряд з оригінальними роботами Шевченка на виставці представлена довоєнна образотворча шевченкіана відомих і невідомих українських художників, які у своїй творчості уславили образ Кобзаря.

Зокрема – Івана Труша, Олени Кульчицької, Василя Касіяна, Юліана Панькевича, Корнила Устияновича, Миколи Азовського, Антона Манастирського, Сергія Литвиненка та Володимира Побулавця. Більшість із експонованих робіт започаткували музейну мистецьку шевченкіану. Це, насамперед, «Портрет Тараса Шевченка» невідомого художника (1860-ті), виконаний за фотографією поета (1860), «Портрет дівчини» (1860-ті), що вважається портретом сестри Шевченка – Ярини, алегорична композиція Михайла Тишкевича «Мрії» (1890), «Портрет Т. Шевченка» Гаврила Маляра, «Портрет Т. Шевченка» Ярослава Тишинського тощо.

Зі слів Оксани Жеплинської, нйбільше цікавляться творчістю Шевченка учні. Зокрема, для них проводять Шевченківські уроки, і школярі, звісно ж, готуються до «науки».

«І мало того, що вони знайомляться з творами Шевченка, з іншими нашими раритетами, що ми маємо у цій збірці, вони ще й читають поезії Шевченка, і це є дуже гарно. Крім того, відбувається дуже урочисто», – запевнила мистецтвознавець.
Виставка з оригінальних творів Тараса Шевченка у Національному музеї імені Андрея Шептицького на проспекті Свободи, 20 триватиме до кінця травня. Потім рисунки у техніці «сепія» будуть забрані з постійної експозиції, бо дуже руйнуються під світлом.

Про це повідомили сьогодні, 16 березня, в київському чавсописі «День».