У «Львівській політехніці» відреставрували картини Яна Матейка

У прес-службі Національного університету «Львівська політехніка» повідомили сьогодні, 22 квітня:

«У Львівській політехніці завершили «консервативне лікування» шедеврів Яна Матейка

Завітайте у Актову залу головного корпусу Львівської політехніки – і ви побачите, що вона ніби скинула з себе кілька десятків років. На стіни, колони, скульптури, малі архітектурні форми вмілими руками проектантів, реставраторів та будівельників поклали помірковано яскравий «макіяж». В іншому світлі дивляться на нас і одинадцять полотен, створених за ескізами великого художника Яна Матейка його учнями.

Водночас із реставрацією зали було вирішено демонтувати картини і подивитися, в якому вони стані. Доручили цю відповідальну роботу старшому викладачеві кафедри дизайну і основ архітектури Віолетті Радомській.

Сам Бог, як кажуть, велів. Адже пані Віолетта – практикуючий реставратор вищої категорії, член атестаційної комісії художників-реставраторів України при Міністерстві культури України. 27 років вона працювала реставратором у Львівській картинній галереї. Коли ще вчилася у Київському художньому інституті на мистецтвознавця, обрала тему першої студентської наукової роботи «Ян Матейко – «Діти художника».

На прохання завідувача кафедри професора архітектури Богдана Черкеса Віолетта Радомська зробила експертний висновок щодо стану збереження полотен, зокрема відображення фізичного стану структури полотна і малярства. Вона фахово проаналізувала, в якому стані основа, сам левкас ( ґрунтова частина, на яку наноситься фарбовий шар), ніби розчленувала твір за матеріальною структурою.

Реставратор виявила значне пилове забруднення усіх одинадцяти полотен – фарбового шару і деревини, осипання фарби у деяких місцях. Це означало, що слід провести консервацію полотен, превентивну реставрацію – перші кроки для призупинення деструкції та руйнування творів.

На кафедрі дизайну і основ архітектури було скликано реставраційну раду за участю фахівців-реставраторів Львова і Кракова (у форматі відеоконференції, в он-лайн режимі). Це був справді науковий підхід до цієї справи. Велику роботу, зокрема, наукову фотофіксацію провела під керівництвом Віолети Радомської молодий фахівець, обдарований реставратор Наталія Піддубна з кафедри реставрації та реконструкції архітектурних комплексів.

Перший етап полягав у знятті порохових нальотів, провощення деревини, конструкцій підрамників, коригуванні клинців для кращої фіксації самого твору на підрамниках, покритті полотен захисною лаковою плівкою. А далі – найтонша, ювелірна робота – зберегти, зміцнити, «покласти на місце» деформації, деструкції, розшарування у аварійних місцях полотен.

Пані Віолетта порівняла цю роботу з тим, що робить скальпель хірурга. Принцип реставратора, як у медика: «Не нашкодь!»

Реставратор обережно торкається пензлем маленьких білих цяточок на полотні, де з’явилися осипи фарби. Перед цим полотна досліджувала фахівець науково-дослідної лабораторії Львівського національного музею Мирослава Друль, використовуючи ультрафіолетове та інфрачервоне освітлення. Хімічний аналіз дозволив реставратору максимально наблизити пігмент фарби до того, що використовували художники, коли творили ці шедеври станкового малярства.

Завершено велику і копітку справді творчу роботу, яка тривала не повних два місяці. Картини знову на своєму місці. Але, на думку пані Віолетти, у майбутньому слід було б здійснити масштабніший проект з поглибленої реставрації усіх полотен. Тоді б по черзі кожну картину можна було б «лікувати» упродовж щонайменше півроку».