20:03 22 січня 2014 р.
Терміново, звернення відомого одеського сатирика Михайла Жванецького до народу України:
«І так тонко складається ситуація, що при громадянській війні ми знову будемо бити один одного: тобто безпайковий - безпайкового, низькооплачувана - безквартирного, хворий - хворого. Адже всі ми і ви розумієте, що до них справа не дійде і дачу їхню не знайдеш. І знову справа скінчиться масонами, завмагами, вірменами та світовою втомою, яка і дозволить усім вождям - від районних до столичних - знову посісти своє місце. Що вони негайно зроблять з криком: «Дорогу пролетаріату! Народ вимагає! Народ бажає, щоб ми негайно сіли йому на голову!»
А ми з вами розчистимо їм шлях своєю кров'ю. Такі ми козли, які не вміють жити ні при диктатурі, ні при демократії. "Не готові наші люди, - кажуть вожді. - Не готові! Жити ще не готові". Помирати не хочуть, а жити не готові. Ось я і пропоную: не боятися померти в цьому веселому й шаленому світі. Ворогів не боятися. Хто б не прийшов - кримінальник чи патріот, вождь або сексот. Хто перший увірветься в квартиру - він і перевернеться. Свобода варта того, а це життя того не варте. Мужність народжується від боягузтва. Перший постраждає, другий замислиться. І менше сидіти вдома. Легше йти на контакти. Настав час контактів і політичних знайомств. Шукати свого, порядного, якому теж шкодувати нема про що. Шукати легко - по обличчях. У порядних є обличчя, у непорядних - і там, і там замість обличчя дупа ... І сходитися.
Усе вже зрозуміло. Коли з'явиться уряд, який задовольняє нас, - нас не буде. Коли з'являться закони, що дозволяють нам, нас не буде. А коли вони увійдуть в дію - і дітей наших не буде. Тому - перше. Звалища не боятися - тоді його не буде. Землю брати - тоді вона буде. Свободу тримати зубами. Вождів, які живуть з нами паралельно, що загробили нашу юність, - чавити. І нічого не боятися. Досить кому би то не було коли би то не було розпоряджатися нашим життям. Кожен сам знає, коли його закінчити".
Переклад - "Щоденного Львова".