11:48 16 червня 2015 р.
Фото: Роман Балук/«День»
Покликали згадати Ігоря Дионізовича засновник культурологічного часопису «Ї» Тарас Возняк, керівник міського управління охорони здоров’я Володимир Зуб і професор Олександр Фільц.
У Львові вшанували пам'ять професора Ігоря Герича. До книгарні «Є» на проспекті Свободи, 7 прийшли друзі хірурга, професора, доктора медичних наук, а ще – лікаря від Бога, прекрасної людини, вчителя, високого інтелектуала й інтелігента Ігоря Герича, котрий рік тому, 15 червня 2014-го, у День медичного працівника відійшов у Засвіти. Йому було 52 роки...
Покликали згадати Ігоря Дионізовича засновник культурологічного часопису «Ї» Тарас Возняк, керівник міського управління охорони здоров’я Володимир Зуб і професор Олександр Фільц, котрі склали до роковин смерті друга і колеги спеціальний випуск журналу «Ігор Герич: діонісійське». Тарас Возняк зазначив у вступному слові:
«Два високі мотиви – ім’я батька Дионізія, з яким у Ігоря були надзвичайно особливі стосунки, та зелень карпатських лісів – подарували нам тему збірника, який супроводжуватиме суворий мотив цього інтелектуального увічнення професора Ігоря Герича. Ім’я батька гірськими стежками вивело нас до образу бога гаїв, гірських річок та винограду Діоніса. Нам здалося, що ми правильно відчитали цей знак. А тому ми пішли за ним…».
Збірка складається з чотирьох розділів: «Діонісійське», Memorans (і це вибране з опублікованого Геричем та розшифроване із засідань «Львівського клубу», учасником якого був пан професор), «На честь Ігоря Герича» (філософські роздуми про сенс життя друзів Герича) та «Згадуючи Ігоря Герича» (інтерв’ю різних років з паном професором та з друзями Ігоря Дионізовича). Видання має 304 сторінки, оформлене фотографіями з архіву родини та давньогрецькими орнаментами.
Можливо, не всі тексти у часописі легкі для сприйняття з першого разу – Гомер, Назон, Доддс, Еврипід... То й не варто осягати все й відразу. Щоби принаймні спробувати зрозуміти, відчути і переосмислити завжди потрібен час…
Зрештою, багато хто з присутніх на зустрічі придбав спецвипуск, отож матиме таку можливість. Також видавці оприлюднили Інтернет-версію присвяти світлої пам’яті Геричу.
Він був справді непересічною особистістю. Завжди знаходив час і сили, щоби вислухати, порадити, допомогти. Для нього, вихованого у родині лікарів, апріорі не існувало значних і незначних проблем зі здоров’ям – важливим було все, що турбувало пацієнта. Він до останнього піклувався про важко хворого батька. Всі суботи і неділі був вдома, у Турці – біля мами. До кінця своїх днів так і не позбувся так званого афганського синдрому, синдрому війни, у пекло якої потрапив 24-річним і був тричі поранений. З першого погляду, у цієї людини не було проблем – ні важких хворих, ні виснажливих операцій, ні дисертантів, ні клопотів удома, ні.., ні.., ні… Він завжди усміхався і казав: «Все буде добре…». Звичайно, буде, Ігорю Дионізовичу. Дуже шкода, що без вас… Вічная вам пам'ять.
Про це повідомили сьогодні, 16 червня, в київському часописі «День».