14:42 4 грудня 2013 р.
Фото: day.kiev.ua
«Перегляд вистави відбувався під час Євромайдану, а тому гострі вислови сучасника Крушельницької – Чикаленка – про українську інтелігенцію, зрадників, покручів, перевертнів і тих, хто любить Україну до глибини душі, але мало хто – до глибини власної кишені, звучали дуже актуально, немов написані саме зараз, у вирішальні дні для нашої країни».
Тетяна Поліщук розповідає сьогодні, 4 грудня, в публікації «Два «я» і Євромайдан. «Спогад про Саломею» – невідома Крушельницька від заньківчан» у київській газеті «День»:
«За програмою фестивалю «Млин», про який уже писав «День», у нашій столиці вперше відбувся форум львівських театрів, позавчора на камерній сцені Молодого театру заньківчани представили оригінальну історію-версію про долю видатної оперної співачки Соломії Крушельницької. Виставу «Спогад про Саломею» поставила відомий український режисер Алла Бабенко за п’єсою сучасного автора, львівського письменника Романа Горака.
Для більшості глядачів історія, яку оповідають два «я» – жінки й актриси (Любов Боровська та Олександра Бонковська) – зовсім не відома. Основу постановки становлять записи арій співачки та її спогади (чорно-білі сукні актрис немовби увиразнюють контраст її життя: з одного боку – слава та успіх, а з іншого – нездійсненне кохання).
Дія відбувається на тлі театральних афіш, бо сцена стала долею співачки. Але вона була не лише великою актрисою, а й прекрасною жінкою, яка мріяла про сім’ю, дітей...
Кого ж кохала Крушельницька? Чому ця сторінка біографії залишилася майже невідомою?
Хто був той пан Йосип, через котрого дуже страждала Соломія? Чи потрібні були жертви, що їх поклала Крушельницька на вівтар мистецтву?
Вони мали зустрітися ще в дитинстві (виросли в сусідніх селах на Тернопільщині, а їхні батьки були священиками). Потім був шанс зустрітися у Львові 1898 року, але судилося інакше...
Це відбулося у Трієсті, де Соломія та Йосип зустрілися вперше. Відтоді щороку 12 листопада співачка отримувала коштовні подарунки...
Та коли вона вийшла заміж за італійця Чезаре Річчоні, Йосип перестав писати, а її листи до нього поверталися назад...
Для багатьох глядачів стало новиною, що на кошти мецената Йосипа Білинського, який служив особистим аптекарем єгипетського короля, будували в Україні гімназії, бурси, читальні, що саме він допомагав фінансово Борисові Грінченку, Лесі Українці, Іванові Франку, Василеві Стефанику... Все життя він кохав Соломію Крушельницьку, але так і не одружився...
Актриси Любов Боровська та Олександра Бонковська зуміли показати співачку без ретуші. Їхня героїня ніби сповідається сама перед собою, а згадуючи минуле, шукає мить, коли вона зробила помилку і втратила шанс бути щасливою жінкою...
Перегляд вистави відбувався під час Євромайдану, а тому гострі вислови сучасника Крушельницької – Євгена Чикаленка про українську інтелігенцію, зрадників, покручів, перевертнів і тих, хто любить Україну до глибини душі, але мало хто – до глибини власної кишені... звучали дуже актуально, немов написані саме зараз, у вирішальні дні для нашої країни...».