Роману Сенику зі Львівщини легені пробила не гумова куля, – ЗМІ (відео)

Журналіст програми розслідувань «Знаку оклику!» на телеканалі «ТВі» Любомир Ференс продовжує розслідування вбивств активістів Євромайдану – застрелених Сергія Нігояна з Дніпропетровщини, Михайла Жизневського з Білорусі й Романа Сеника з Львівщини та викраденого й побитого львів’янина Юрія Вербицького, який помер від переохолодження в лісі. МВС оприлюднило сьогодні  інформацію про результати експертиз: згідно з ними, відстань, з якої зазнали вогнепальних поранень постраждалі, становить 2-3 метри. А ще міліція просить надати свідчення всіх очевидців загибелі Нігояна, Жизневського та Сеника.

Натомість журналіст «Знаку оклику!», аби встановити одну з найбільших таємниць цих злочинів – якими набоями вів вогонь «Беркут» 22 січня, провів експеримент: випробував на стрілецькому стенді помпову рушницю, яку використовують спецпризначенці, – «Форт 500». Результати засвідчили очевидне: вона стріляє будь-якими набоями 12 калібру – і з кулею, картеччю чи шротом. І, схоже, що 22 січня «Беркут» вів вогонь НЕ тільки травматичними, тобто гумовими, боєприпасами.

За два тижні, що минули з дня вбивства протестувальників на Грушевського, правоохоронці прозвітували про балістичну експертизу. Перший заступник начальника Головного слідчого управління МВС України Віталій Сакал заявив:

– Зброя і набої, які використовували для скоєння цих убивств, – мисливські набої (це вже є висновки судово-криміналістичних експертиз) і, найімовірніше за все, це вогнепальна гладкоствольна зброя. Набої, якими завдано тілесних ушкоджень усім трьом громадянам, органи внутрішніх справ не використовують, на озброєнні не перебувають.

Натомість журналістам «Знаку оклику!» вдалося дізнатися подробиці смерті всіх трьох застрелених і встановити свідків, які їх бачили останніми. Ось ці унікальні кадри: ще тепле тіло 20-річного Сергія Нігояна лежить на столі в медпункті на Грушевського. У нього виявили три поранення дев‘ятиграмовими кульками картеччю: одне – в голову, два інші – у груди. Ось начальник медичної служби на вулиці Грушевського зустрічає слідчо-оперативну групу, яка приїхала через півтори години після смерті Нігояна.

Начальник медичної служби на вул. Грушевського Ігор Ільків пояснює

– Наші дії були безуспішні, бо кульові поранення були смертельними. Кульові поранення були в тім’яну ділянку. Вхідне, з розможенням мозкової тканини, кульове поранення в ділянку шиї, сонної артерії, вихідних при цьому не було, і третє поранення – коли ми роздягнули пораненого, надаючи йому допомогу, ми побачили поранення з правого боку в грудину верхньої долі легень.

За словами очевидців, Нігояна застрелили між 5-ю і 6-ю ранку біля колон стадіону, коли він підкидав шини у вогонь. Ці люди не називають своїх імен і ховають обличчя, бо бояться переслідувань міліції:

– Я підбіг, як його брали. Я чув, як інші казали, що хлопця вбили, я чув, як кричали, що хлопця вбили. Коли ми його несли, він ще так похрипував, було чутно звуки хрипу, не стогону, а саме хрипу – як людина спить, то так хрипить. Коли він падав, куфайка з’їхала йому на голову. Коли ми несли, в мене поцілили гумовою кулею, я ще впав так на коліно, відразу хтось мене підняв, і ми понесли до медпункту.

Не встигли тіло Нігояна забрати з медпункту, як принесли 25-річного Михайла Жизневського. Ось вони лежать поруч, а медики намагаються реанімувати ще тепле тіло білоруса.

Начальник медичної служби на вулиці Грушевського Ігор Ільків розповів:

– Пряме влучення в серце, теж кульове поранення, в білоруса явно було провалення, кульовий отвір вхідний, величиною 3 на 2 сантиметри, глибока рана, було фактично торкання між ребрами і пряме влучення в ділянку серця з подальшою його зупинкою.  

За словами очевидців, життя УНСОвця Жизневського на прізвисько Локі обірвалося між згорілими автобусами, на передовій сутичок. Траєкторія вказує на можливість влучання згори праворуч – відтак ось ця висока споруда у будівельному риштуванні під підозрою саме як зручна позиція для снайперського вогню.

– Локи вот здесь своим деревянным щитом прикрыл полностью проход между автобусами, чтоб не велся обстрел по людям. На приказ отойти он вообще никак не отреагировал, после чего произошло два взрыва. Когда я повернул голову, он уже лежал, я с Пашей взяли его за руки и с мужиками занесли в полевой медпункт.

Натомість Романові Сенику зі Львівщини куля пробила легені. Згодом він помер у лікарні. Ось цей хлопець також каже, що зазнав вогнепального поранення, і стверджує, що в Сеника та в нього поцілили одночасно:

– «Беркут» почав штурм. Під час нашої атаки ми сформували ряд зі щитів, я приблизно ось так тримав щит. Мені пробило руку ось у цьому місці – куля пройшла навиліт і ззаду. А він упав, його зразу забрали.

Отже, згідно з висновками експертизи, в Сеника і Жизневського влучили кулі, а Нігоян отримав три дев‘ятиграмові картечини. «Беркутівці» стріляють саме з помпових рушниць 12 калібру. Питання – якими набоями?

Інструктор зі стрільби Михайло Кайдан пояснює:

– Технічно – це звичайна помпова рушниця 12 калібру, який боєприпас у неї вкладуть, таким вона і вистрелить. Вкладуть гумовий, травматичний – стрельне травматичним гумовим патроном, вкладуть мисливський набій з дробом – вистрелить дробом. Вкладуть мисливський набій зі свинцевою кулею – вистрелить кулею.

Своєю чергою, журналіст Любомир Ференс розповідає:

– Я тримаю гладкоствольну рушницю «Форт-500м». Саме такою користуються бійці спецпідрозділу «Беркут» на вулиці Грушевського. Спробуємо зараз зробити кілька пострілів дробом і побачимо, який ефект ці постріли справлять на манекен. На манекені дріб розсипався по всьому «тілу», деякі частинки ще й позастрягали. Можемо побачити, що ураження є досить серйозними.

У руках у мене бойова куля, підкреслюю: не гумова. І зараз нею ми спробуємо вистрелити ось у цей манекен. У нижній частині корпусу ми можемо побачити слід від цієї кулі, якою ми щойно стріляли, – вона ввійшла саме сюди і вийшла ззаду, тобто ми бачимо її слід ззаду на манекені, куля пройшла навиліт.

Окрім того, визначити, якою кулею стріляв «Беркут», допоможе і віддача. Це відео нічного бою 22 січня. Бійці «Беркута» ведуть по нападниках вогонь із помпових рушниць у відповідь на каміння, вогняні пляшки і піротехніку. Неозброєним оком і вухом видно й чутно різницю у пострілах. Одні – доволі глухі, негучні та майже без віддачі.

Але деякі постріли тих самих «беркутівців» абсолютно інші: звук набагато гучніший, віддача потужніша.

Схоже, що, окрім власне травматичних боєприпасів, спецпризначенці заряджали і бойовими – стандартними мисливськими набоями 12 калібру зі свинцевою картеччю чи кулями.

Інструктор зі стрільби Михайло Кайдан пояснює:

– Якщо стріляють дробом, або картеччю, або свинцевою кулею, вони в середньому важать від 25-30 грамів, і тому віддача більш відчутна. Коли стріляють гумовою, то віддача менша, тому що куля легка.

Натомість у слідчому управлінні принаймні поки що вважають малоймовірним той факт, що вбити Жизневського, Нігояна та Сеника могли саме «беркутівці».

Перший заступник начальника Головного слідчого управління МВС України Вітадій Сакал заявив:

– Розглядається версія вбивства працівниками міліції, обов’язково, але я повторюю ще раз: ті дослідження, які провели спеціалісти, не дають можливості сказати нам, що це стріляли працівники міліції.

Своєю чергою, заступник начальника Головного слідчого управління МВС України Олег Татаров каже:

– Опрацьовується версія вчинення вбивства невстановленими особами. Це версія, яка у слідства є. Невстановлені особи можуть бути різні, і їх може бути маса.

Поки що офіційно загиблими від вогнепальних поранень вважають трьох осіб. Однак, за словами лікарів, їх може бути і п’ятеро. Того ж 22 січня нібито застрелили ще двох.

Координатор медичної служби Євромайдану Олег Мусій повідомив:

– Ті двоє, яких ми вважаємо вбитими, – їм волонтери якраз між 12 годиною й опів на першу надавали медичну допомогу безпосередньо на землі, там, біля барикади. І без ознак життя їх переносили до медичного пункту, який почали громити – тоді наступав «Беркут». І вони залишили їхні бездиханні тіла на периметрі «Беркута». А коли повернулися, тих тіл уже не було.

Мороком оповита й смерть активіста Юрія Вербицького – його разом з Ігорем Луценком викрали просто із Жовтневої лікарні, куди Юрій звернувся із травмою ока. Згодом обидвох катували десь поблизу Києва.

Активіст Євромайдану Ігор Луценко пригадує:

– Ці люди, найімовірніше, були українцями. Я схильний вважати, що це була команда, яку очолювали правоохоронці або навіть яка на 100% складалася з правоохоронців.

– Чому ти вважаєш, що правоохоронці?

– З того, як вони професійно били і як розмовляли. Вони намагаються тримати цей темп допиту, ці всі «шутки і прибаутки», з якими б’ють людину, – це лише можуть мати люди, які тим займаються дуже довго. Вони досвідчені саме в таких допитах із тортурами.

За майже два тижні міліція не змогла знайти ні місця злочину, ані свідків. Тому постає питання, чи взагалі коли-небудь винних буде знайдено й покарано?