«Львівська залізниця» забирає у мешканців селища Брюховичі земельні ділянки, – ЗМІ

У селищі міського типу Брюховичі неподалік Львова майже 40 місцевих мешканців опинилися у дивній ситуації, коли їхня земля раптово виявилась зовсім не їхньою. Несподівано для людей державне територіально-галузеве об’єднання (ДТГО) «Львівська залізниця» почало відбирати земельні ділянки поблизу колії й активно судитися з місцевими мешканцями. Брюхівчани не вірять власним очам, адже більшість людей, чиї справи зараз у судах, мають право власності на ділянки, яких їх позбавляють.

Судовий позов – замість переїзду в новобудову

36-рiчна мешканка Брюховичів Надія розповіла: «Мій дідо користувався цією земельною ділянкою з 1956 року. Отримав її як член колгоспу. А в 2003 році на підставі документа від 1956 року (який був виданий колгоспом) селищна рада виділила цю земельну ділянку дідові. Коли він подарував землю мені, то вже мав право власності на неї».

Ділянка розташовується неподалік залізничної колії і родина ніколи навіть подумати не могла, що їхня власність може опинитися в смузі відведення. Молода сім’я вісім років будувала на тій ділянці хату, лише минулого року будинок здали в експлуатацію.

У 2007 році родина Надії почала змінювати цільове призначення земельної ділянки й оформлення всіх потрібних документів, разом iз вимірами меж ділянки та узгодженням iз сусідньою, це тривало аж до 2009 року. Оформленням займалась відповідна ліцензована організація, із затвердженнями від Управління Держкомзему Львова. Тоді знайшли невеличке накладання на земельну ділянку сусідів (у межах метра) і довелося робити зміну периметра.

Проте за два роки ліцензована організація не знайшла навіть натяків на те, що земельна ділянка може бути в межах смуги відведення залізниці. Інакше право власності не могло б бути оформлене. А тепер «Львівська залізниця» подала до суду і наполягає, що лінія відводу накладається на цю ділянку, чим «відкушує» частинку будинку родини!

Пані Надія розповіда також: «Ми цю хату виплекали, як своє щастя, –– З нею народилися і росли наші троє дітей, коли ми тільки-тільки зібралися переїздити, – як прийшов позов залізниці».

Ласий шматочок

Селище Брюховичі розташоване за кілька кілометрів від Львова. Добратися з нього до обласного центру можна звичайним громадським транспортом, як і по всьому місту. 

Проте Брюховичі, розташовані посеред хвойного лісу і землі, завжди були привабливими для життя за містом. Тож деякі ділянки поблизу колії були викуплені й теперішні власники стали добросовісними набувачами.

Через селище проходять дві гілки колій: Львів – Рава-Руська та Рудно – Підбірці. Остання була побудована здебільшого для сполучення з військовою частиною, що функціонувала у Брюховичах, і до початку двотисячних років її активно використовували. Проте коли в 2007 році військову частину закрили, то і колія втратила свою актуальність.

Тепер колію використовують рідко. Саме за ділянки, вздовж неї, і ведуться найбільше судових справ. По іншій колії – залізниця наразі подала до суду по одній ділянці.

Загалом судові спори ведуться по 40 земельним ділянкам. Сім судових справ залізниця вже виграла. За словами юриста Брюховецької селищної ради, загалом по двох гілках колій залізниця може судитися за 50 земельних ділянок, які вона вважає своїми. До слова, перші суди почалися ще три роки тому, коли, за словами місцевих мешканців, на державному рівні вирішили приватизувати «Укрзалізницю» та заздалегідь провести інвентаризацію.

«Масового характеру справа набула в 2012 році, коли, зі слів працівників залізниці, постало питання про приватизацію колії, а отже, і відведення земельної ділянки, – коментує Тарас Кубай, юрисконсульт Брюховицької селищної ради. – Імовірно, існував варіант того, щоб Державне підприємство «Львівська залізниця» мало перетворитися на акціонерне товариство».

Додає сумніву людям і те, що більшість справ у першій інстанції виграють власники землі, а вже в апеляції мешканці програють залізниці. Тож брюхівчани впевненні: забирати їхні землі було вказівкою «згори». Натомість залізниця переконує, що приводити документи до ладу почали ще в кінці дев’яностих.

«Рішення про інвентаризацію абсолютно не спонтанне, вона почалася ще до початку двотисячних років, – запевняє Данило Кривяк, юрисконсульт служби з управління майновими і земельними ресурсами Державного територіально-галузевого об’єднання «Львівська залізниця». – Проте тоді на залізниці не існувало служби з управління майновими та земельними ресурсами. Коли її створили в 2008 році, то одним iз завдань стало пришвидшення процедури оформлення правовстановлюючих документів».

Загалом по «Львіській залізниці» (на території, що охоплює Львівську, Волинську, Рівненську, Тернопільську, Закарпатську, Івано-Франківську, Чернівецьку області та частину Житомирської області) подібних спірних справ нараховується близько 400».

За радянськими законами…

У своїх судових позовах залізниця опирається на документи ще початку часів Радянського Союзу, адже українське законодавство таке дозволяє. Проте, на думку юриста селищної ради, навіть «совєцькі» документи не встановлюють права залізниці автоматично.

«В своїх аргументах залізниця посилається на те, що, згідно з вимогами законів радянських часів (ще до того, як Західна Україна приєдналась до Радянського Союзу), вони мали право на ті землі як спеціальне землекористування, – продовжує Тарас Кубай. – Тоді були виготовлені плани смуги відводу колії, і цим залізниця підтверджує право на цю територію. Проте чинне законодавство чітко передбачає, що будь-який землекористувач має мати правовстановлюючий документ: чи-то державний акт на право постійного користування, або ж договір оренди, або рішення відповідного ограну, що та земля їм надавалася. А таких документів, і це встановлено в судах, у залізниці немає». Тобто залізниця відстоює своє право власності, посилаючись лише на норми земельного кодексу. В судах використовуються документи за 1962 рік чи навіть 1922 рік. Адже законодавство Радянського Союзу перейшло на Західну Україну після Другої світової.

Усі ті документи і ми вивчали по архівах і бібліотеках. Так, згідно з цими нормами, земельні ділянки дійсно належать до спеціального землекористування, але вони ж також передбачають, що «Львівська залізниця» зобов’язана була виготовити правовстановлюючий документ. А залізниця з 1962 року нічого не зробила, аби оформити свої землі вздовж колії».

У Брюховицькiй селищній раді запевняють, що видавали мешканцям ділянки абсолютно законно і навіть у судах Держземагентство підтверджує, що, за їхньою інформацією, спірні земельні ділянки перебували в комунальній власності, а отже, в розпорядженні селища. Залізниця ж з такою думкою не погоджується і дивується, чому Держземагентство не мало інформації щодо магістральних земель. А також посилається на те, що те ж Держземагентство подає довідку про площу «залізничних» земель.

«Структура реорганізовувалася кілька разів і будь-яких графічних документів про право залізниці на смугу відведення територіальний орган Держземагентства не має, – продовжує пан Кривяк. – Однак організація повідомляє «Львівську залізницю» про те, що залізниця є користувачем земель смуги відведення на певній площі, але в яких межах, Держземагентство не зазначає. В залізниці є документи про те, що є колія з певною смугою відведення, а відділ Держземагентства повідомляє, що є площа. Тому в нас не виникає сумнівів, що саме «Львівська залізниця» є правомірним землекористувачем, незважаючи на те, що правовстановлюючих документів, які були б оформлені згідно з чинним законодавством, на ділянки наразі немає».

У селищній раді ж наголошують, що загальна площа не дорівнює смузі відводу: «Чи відповідає цей план смуги відводу за 1962 рік тим межам, на які зараз претендує залізниця, представники залізниці довести не можуть, – пояснює Тарас Кубай. – За даними Державного земельного кадастру, за тією гілкою колії числиться 18,75 гектара землі. Але чи відповідає план смуги відводу тій площі в Земельному кадастрі, залізниця ще не довела». Проте для деяких суддів технічні документи радянських часів виявляються незаперечним аргументом.

Чи залишаться без житла?

Люди, які стали заручниками дивної ситуації, не знають, чого очікувати далі й чи може статися, що їхні будинки, деякі з яких побудовані ще до прокладання колії, можуть опинитися під загрозою знесення. Юрисконсульт залізниці Далино Кривяк не виключає можливості, що деякі споруди може спіткати така доля.

«Не виключено, що одним iз варіантів того, що може статися із забудовою в межах смуги відведення, стане її знесення як незаконної забудови, – говорить Данило Кривяк. – За наявності підстав залізниця звертається до суду про усунення перешкод. Будинок, який незаконно збудовано в межах смуги відведення, створює загрозу безпеки як руху поїздів, так і для тих, хто використовує такий будинок. Тому його існування в межах смуги відведення є недоречним та небезпечним, iз чим закликає до поміркованості громадян при плануванні будівництва, придбанні існуючих забудов чи здійснення господарської діяльності поряд з об’єктами залізничного транспорту».

Про можливу ж компенсацію наразі ще не йдеться, але в залізниці подумують, що робити з мешканцями далі. «Залізниця може укласти договір про встановлення земельного сервітуту, – продовжує юрисконсульт залізниці. – Це дасть право користуватися земельною ділянкою для проходу, прогону худоби, проїзду велосипедом... У жодному випадку земельний сервітут не дає права на забудову земельної ділянки. Також залізниця не погодиться на встановлення права земельного сервітуту для ведення підприємницької діяльності, яка може завдати збитків залізниці. Встановлення МАФів, до прикладу».

Брюхівчанам, котрi сусідствують iз колією, залишається хіба у суді доводити, що вони «не верблюди» і не самі виготовляли документи, якi посвідчують їхні права. Про повідомили сьогодні, 6 травня, в київській газеті «Україна Молода».