У Львові відкрили пам'ятник Антоничу

Сьогодні, 20 листопада, на вулиці Городоцькій у Львові відкрили перший бронзовий пам’ятник поету Богдану-Ігореві Антоничу в Україні. Досі пам’ятник йому був лише в селі Новиця на Лемківщині, де він народився (наразі воно входить до складу Республіки Польща). 

Висота львівського пама’ятника – чотири з половиною метри. Про це депутат Львівської міської ради й голова виконкому громадської організації «Варта 1» Ігор Зінкевич повідомив сьогодні, 20 листопада, на своїй сторінці в інтернет-мережі «Facebook», де він також опублікував фоторепортаж з вулиці Городоцької.

Натомість у столичному часописі розповіли, що ажурна композиція з бронзи постала на майданчику неподалік Львівського цирку на вулиці Городоцькій  – навпроти будинку, де жив поет, прозаїк, перекладач і літературознавець Богдан-Ігор Антонич, і що її встановлено за результатами Всеукраїнського конкурсу на найкращу концептуальну ідею пам’ятника, який відбувся кілька років тому. Переміг у конкурсі авторський колектив у складі: скульптор В. Одрехівський, архітектори Д. Белах, Л. Лібич, О. Матушков. Ректор Львівської академії мистецтв Володимир Одрехівський тоді наголошував, що проект – це спільне архітектурне рішення, яке включає в себе не лише скульптуру, а й сквер навколо неї.

28 жовтня композицію встановили. Сьогодні – урочисто відкрили. У заходах  з нагоди відкриття й освячення пам’ятника взяли участь представники громадських організацій, лемківських об’єднань, літератори, митці, священики, містяни та гості Львова.

Чин освячення скульптурної композиції провів Владика Венедикт, який зазначив: «Торік ми посвячували пам’ятник Митрополиту Андрею, цього року – для Богдана-Ігоря Антонича. Чому ставимо ці пам’ятники? Бо вони важливі для нас. Сьогодні, коли  згадуємо особу Богдана, думаємо, що він мав надто коротке життя, але зробив достатньо багато. То хай цей пам’ятник буде для нас усіх згадкою, що 

За словами автора пам’ятника Володимира Одрехівського, цей день для нього – особливий і радісний,  бо увінчалась праця декількох років. Він також зазначив: «Композиція народилась як інспірація на основі поліфонічної поезії Богдана-Ігоря Антонича, поезії про вищі філософські істини людини та природи, величавої пісні про вічну молодість, нерозривну єдність усього сущого. Сердечно дякую громаді, яка довірила мені таку винятково почесну та відповідальну працю».

Богдан-Ігор Антонич упродовж 1928-1933 років навчався на філософському факультеті у Львівському університеті. Відповідно до різних джерел, під час студентських років був активним учасником літературного та громадського життя Львова. Зокрема, був членом гуртка студентів-україністів при Науковій секції Товариства прихильників освіти, наполегливо вивчав нюанси української мови.  

Перший вірш опублікував 1931 року у пластовому журналі «Вогні». Згодом друкувався ще у кількох періодичних виданнях. Знаходив час і на працю в інших жанрах та на публіцистику. Також виступав із доповідями про українську та інші літератури, перекладав, писав рецензії,  публікував фейлетони та пародії… Деякий час редагував журнал «Дажбог».  

Помер на двадцять восьмому році життя – після операції на апендицит. Похований у Львові на Янівському цвинтарі. Цікавість до творчості та загалом особистості Антонича виникли лише в 1960-ті роки – спочатку в українській діаспорі. Тепер його вірші перекладено багатьма мовами.

У 1989 році  у Львові на вулиці Городоцькій встановили меморіальну таблицю на будинку №50, де жив Антонич. Про це повідомили сьогодні, 20 листопада, в київському часописі «День».