11:59 7 листопада 2013 р.
Фото: kameniar.lnu.edu.ua
Про це інформує сьогодні, 7 листопада, прес-центр Центру досліджень визвольного руху.
Ним опубліковані раніше недоступні документи Українського громадського комітету рятунку України, який допомагав під час Голодомору-геноциду 1932–1933 років. Зокрема з архівом Комітету рятунку працював у Торонто (Канада) історик, член вченої ради Центру досліджень визвольного руху Геннадій Іванущенко, який протягом травня – листопада 2013 року досліджує архівні збірки української діаспори у Канаді та США.
«До Канади в дослідний інститут «Україніка» фотокопії документів свого часу передав історик Євген Місило з Польщі. Команда Е-архіву опрацювала матеріали та виклала у відкритому доступі в Інтернеті», – розповів координатор Е-архіву Данило Саламін.
Український громадський комітет рятунку України був створений наприкінці липня 1933 року у Львові і спершу мав назву «Громадський комітет допомоги страждальній Україні». Документи засвідчують немалі збірки грошей практично у всіх галицьких містах і селах для допомоги голодуючим селянам з «великої України» під час Голодомору-геноциду 1932–1933 років. Долучалися до цієї благородної акції такі ж комітети у Берліні, Брюсселі, Софії, Бухаресті, Празі та США.
«Привертають увагу списки пожертв простих людей та немалі суми грошей. Біда одних згуртовувала інших. Особливий інтерес серед переглянутих документів становлять також листи до митрополита Андрея Шептицького і його відповіді, а також численні підписи під різноманітними зверненнями і петиціями з печатками українських організацій, які показують широкий розмах солідарності галицьких українців зі своїми братами на Сході», – розповів історик Геннадій Іванущенко.
Серед документів є відозва Комітету до українського народу, прийнята 25 липня 1933 року та підписана керівниками 35 українських товариств: «До культурного світу! Вимирає з голоду на очах Європи великий, багатомільйонний український нарід. Вимирають доведені до краю насильницьким визиском завойовника – червоної Москви – Радянська Україна та інші південні області Радянського Союзу – як Кубань і Донщина, заселені переважно українцями... Вимирають цілі села. Трупи голодних валяються по вулицях міст і на дорогах сіл. Прокидається людоїдство. А більшовицька влада, замість помочі, без жалю стягає останнє збіжжя з краю і вивозить до Московщини та нечуваним терором задушує всякий протест».
«Понад 700 документів Громадського комітету рятунку України засвідчують громадянську зрілість тогочасного українського суспільства. Ми бачимо яскравий приклад феномену «мережування»: широких спільних ініціатив допомоги співвітчизникам, яких убивали голодом. Можна зробити висновок про настільки міцні традиції спільної дії серед українців на початку минулого століття, що, аби зруйнувати їх, радянський режим змушений був застосовувати інструменти геноциду», – коментує Андрій Когут, керівник проекту «Електронний архів визвольного руху».
Документи можна переглянути в Електронному архіві визвольного руху avr.org.ua за посиланням: http://avr.org.ua/index.php/ROZDILY_RES?idUpCat=118.
Прес-центр Центру досліджень визвольного руху нагадаємо, що відкритий у березні 2013 року Електронний архів визвольного руху avr.org.ua є спільним проектом Центру досліджень визвольного руху, Львівського національного університету імені Івана Франка та Національного музею «Тюрма на Лонцького». Сьогодні в Е-архіві доступні копії 11922 документів. Місія проекту – робити минуле доступним.
Як повідомляв «Щоденний Львів», 80 історій від свідків геноциду – також в Інтернеті.