23:26 5 квітня 2015 р.
Фото: gazeta.lviv.ua
Одна з продавчинь ринку на вулиці Петлюри поскаржилася на покупців: «Ходять, придивляються, прицінюються, а купують без великого ентузіазму... Сподіваємося, що ближче до самої Пасхи народ прокинеться».
Перед Вербною неділею і Великоднем на всіх львівських ринках – передсвяткова суєта. Цього року, за словами продавців, активність покупця набагато нижче, аніж зазвичай.
Причина цьому – високі ціни і тотальне безгрошів'я. Якщо, приміром, два-три роки тому в великодній кошик львів'яни вкладалися в три сотні, то сьогодні треба викласти близько 600-700 грн.
Як заощадити
Одна з продавчинь ринку на вулиці Петлюри поскаржилася на покупців: «Ну, ходять, придивляються, прицінюються, а купують без великого ентузіазму. Може виною всьому «нельотна погода» – то дощ, то сніг, то вітер «голову зриває». Сподіваємося, що ближче до самої Пасхи народ прокинеться».
Натомість мешканка Львівщини Марія пояснює: «А що робити, мені сьогодні прийшла зарплата на пару сотень менше, ніж я очікувала, кажуть – затримка, а тут ще донька випрошує на нові туфлі, як їй відмовити? Перед святами ціни ростуть, як гриби під дощем. Замість того щоб влаштовувати знижки, продавці змагаються, хто більше заробить. Але нічого, буду поки два тижні економити, а свята наша родина повинна провести гідно».
У більшості місцевих господинь є своя, дуже давня і примітивна форма економії – купувати м'ясо заздалегідь, поки не встигло подорожчати, а з ним – масло, консервовані овочі, гриби, оливки тощо. Все це зберігається в холодильнику до самих свят.
Львів'янка Наталя ділиться: «На свята.м'ясо ми запікаємо в духовці самі, деякі навіть оселедець маринують з мороженої риби. Солодке, торти і паски також самі вимішуємо, прикрашаємо і випікаємо, а як інакше? Так робили наші бабусі, і ми продовжуємо їх традиції».
Що за якою ціною: від верби і до сальтисону
Напередодні Вербної Неділі головна купівля – це «букет» котиків. Яких «букетів» тільки не пропонують на тутешньому ринку: з синьо-жовтими стрічками, розфарбованими квітками, і просто, озеленені барвінком або гілками мирти. Ціна – від п'яти і до 20 гривень за штуку.
За традицією, підготовка до Великодня починається з плетеними з лози кошики. Ціна такої штуковини – від 60 до 100 гривень (вартість залежить від розміру), маленьку дитячу віддають за 40. Хоч ще рік-два тому таку можна було купити за 40.
Щоб наповнити кошик, потрібні – паска, писанки і кілька видів м'яса: ковбаса, бекон або шпондер (просаленной м'ясо з боків хрюшки), корейка або полендвіца (спинна частина м'ясної тушки, уздовж хребта), шинка або окіст (копчене м'ясо з тазостегнової частина туші). А ще – шматочок масла, сиру, корінь хрону і щіпка солі. Отже, кілограм шпондеру оцінюють в 80 гривень, полендвиці – 120, шинки – 110, ковбаси – від 80 до сотні.
Пропонують також і м'ясний делікатес під назвою сальтисон, у складі якого, за словами продавців, м'ясо, язик і сало. Вартує такий виріб близько 60 гривень, але він – винятково «на любителя».
Курячі яйця продають по 1,40-1,80 грн за штуку. Ще наклейки – десять штук за дев'ять гривень – з ангелятами, українськими орнаментами і навіть метеликами. Ціна домашнього сиру за кілограм – 35-40 гривень, але для «кошика» буде достатньо і 500 грам за «двадцятку».
Найдешевше, що ми виявили на ринку – це корінь хрону. Беремо відразу п'ять штук – і для кошика, і на салат з тертим хріном і буряком і головне – для «хринівки» – настоянки на звичайній горілці, з медом і шматочком хрону.
Щоб освятити великодній кошик 2015 – ми виклали 625 гривень. І це тільки продукти для освячення, без самого головного – паски. А треба ж ще й стіл накривати, за традицією – салати, торти, холодці, паштети та інші смаколики.
Розкіш на багато років
Ще один незамінний атрибут – вишитий рушник з написами, символами і зображеннями Воскресіння Христового. За такою красою довелося їхати в центр на знаменитий «Вернісаж», де торгують товарами народних умільців. Ціна виробу – від 120 до 320 гривень.
Там ми зустріли двох покупців з Дніпропетровська, які, не поскупившись, придбали два рушника «в пам'ять про Львів». Тим самим вони дуже порадували майстриню.
Жінка жартує: «Торгівлі немає, ось це перші два, які вдалося продати. Вже годину дня, а я ледве на обід заробила».
Благо, що таку розкіш купують раз на кілька років, поки не настане натхнення придбати нову. Про це повідомили повідомили сьогодні, 5 квітня, на сайті київської газети «Сегодня».