18:10 17 квітня 2015 р.
Фото: pravda.com.ua
Голова Державіаслужби Денис Антонюк запевняє: «У Львова на тлі всіх інших аеропортів – найбільш офігенні перспективи і найбільший потенціал».
На сайті інтернет-видання «Українська правда» повідомили сьогодні, 17 квітня:
«Україна і ЄС уже другий рік не можуть підписати готову угоду про спільний авіаційний простір, через суперечку Іспанії та Британії навколо Гібралтару. Ця угода передбачає повне переформатування авіагалузі України, що автоматично зробить українське небо європейським. Поки ж Мадрид і Лондон заблокували відкриття усього неба України, Мінінфраструктури вирішило відкрити його хоча б у Львові.
Це має, по-перше, заповнити цей дорогий, але порожній аеропорт, а, по-друге, показати Європі, що ми готові відкриватись і уже втомлюємось чекати.
Але для того, щоб львівський експеримент вдався, українським чиновникам доведеться у дуже стислі терміни почати працювати «по-новому».
Поки ж вони вчаться – аеропорт і Мінінфраструктури веде перемовини з 25 лоукостами (бюджетні авіакомпанії – УП) з усього світу, які потенційно можуть почати літати у Львів.
Львів без євро
Підготовка Львова до Євро-2012 і досі залишається чи не найяскравішою ілюстрацією того, як українські чиновники можуть неефективно витрачати кошти на інфраструктурні проекти. Чим думали в уряді Азарова, коли будували в одному місті два нових величезних об’єкти – стадіон і аеропорт – залишається загадкою.
Не розуміє для кого у Львові збудували аеропорт, здатний пропустити 2 тисячі пасажирів на годину, а це – майже 17,5 мільйонів на рік, і новий міністр інфраструктури Андрій Пивоварський. В інтерв’ю «Українській правді» він вже зізнавався, що «трагедія Львівського аеропорту (полягає) в тому, що його зробили занадто великим, красивим і проінвестували дуже багато грошей».
Чемпіонат вже давно закінчився, а Львів так і залишився з сучасним, дорогим і тупиковим об’єктом, який потрібно було змусити працювати. Хоча б тому, що гроші вже плачені, і чималі.
Гібралтар і привідкрите небо
Найбільше сподівань центральна і місцева влади покладали на угоду про спільний авіаційний простір з Євросоюзом, яка б зробила українське небо частиною європейського, з усіма із цього наслідками. Угоду про спільний авіаційний простір мав підписати ще Віктор Янукович на вікопомному саміті ЄС у Вільнюсі. Але із підписанням тоді не склалося, тож парафований але не підписаний документ перейшов у спадок уже новій владі.
Але перед тим, як український міністр вже готувався ставити підпис під цим договором, Іспанія вирішила нагадати Британії, що «Гібралтар наш». Відкрите небо передбачає лише зняття обмежень, які стосуються кількості рейсів, кількості маршрутів та перевізників, які можуть здійснювати польоти між двома країнами.
Відкриття неба не може замінити угоду про спільний авіаційний простір, бо вона набагато ширша і передбачає прийняття Україною усіх норм і правил європейської авіагалузі, а не лише обмежень щодо перевізників і рейсів. Підписання спільного авіапростору автоматично зробить українське небо відкритим для усієї Європи і навпаки.
Наприклад, зараз найбільш жорсткі умови щодо польотів Україна має з Францією. Між нашими країнами може бути тільки один авіаперевізник: якщо якась компанія має дозвіл на польоти з Києва до Парижа, то лише вона може отримати його для польотів у Францію зі Львова та інших українських аеропортів.
Усі сподівались, що Іспанія і Британія швидко вирішать свою суперечку про суверенітет над Гібралтаром, але в Україні уже встигли зібрати другий уряд Яценюка, а питання так і не зрушило з місця.
Втім, і без відмови європейської сторони угода могла бути підписана з поправками. Причина – нібито нерівні умови для українських і зарубіжних перевізників. Принаймні на такій позиції минулого року наголошували українські авіаційні профспілки.
Відповідно до тексту угоди, українські компанії отримували можливість вільно літати до країн ЄС. А європейські – здійснювати польоти і між українськими містами. Це, за словами учасників ринку, не дуже задовольняло фактичного монополіста українського авіаринку компанію МАУ, яку ЗМІ пов' язують із олігархом Ігорем Коломойським.
Проте головна причина все ж таки полягає в тому що Мадрид і Лондон не можуть поділити територію втричі меншу за Жмеринку. За словами Пивоварського, уся владна вертикаль, починаючи з президента, «дипломатично тисне» на сторони конфлікту і ЄС. Проте ні Іспанія, ні Англія не поспішають поступатися.
Їм, власне, квапитись нікуди – вони ведуть цю суперечку уже 300 років.
Пивоварський так довго затримуватися у міністерстві, здається, не планує. Тому разом із транспортним комітетом Ради і мером Андрієм Садовим вирішив зробити «хід конем» – відкрити небо принаймні над Львовом.
«Ніхто не очікував, що ми візьмемо й відкриємо Львів. Всі казали: «МАУ – монополіст, Коломойський у всьому винен, Україна – закрита». А ми взяли і Львів відкрили!», – хизується міністр.
Голова Державіаслужби Денис Антонюк уточнює, що мова насправді йде про «довідкривання», бо польоти зі Львова до 60-70% країн вже відкриті.
«До питання доклали певні зусилля, щоб довідкрити решту ринків. Їх не так багато – до десятка країн, у яких є обмеження», – розповідає Антонюк.
Він пояснює, що зі свого боку українські чиновники зробили все, що могли – написали листи владам цих країн, мовляв, «Товариші, ми пропонуємо зняти всі обмеження на польоти між двома країнами, і просимо вважати цей лист як домовленість».
«Подивимось, якою буде відповідь», – підсумовує Антонюк.
Також, за словами Антонюка, українська влада вже звернулася до усіх відомих європейських лоукостів, запевнивши, що усі обмеження вже зняті, і Львів чекає на нових перевізників.
Мова, передовсім, йде про вісім відомих компаній: «Ryanair», «EasyJet», «WizzAir Hungary», «Vueling Airlines», «Meridiana Fly S.p.a.», «Air Berlin», «Germanwings», «Norwegian Air Shuttle». Пивоварський «по секрету» розповідає, що «Ryanair» потенційно готові прийти у Львів, «EasyJet», вірогідніше за все, ні».
Днями міністерство також розповсюдило прес-реліз, що дочірня компанія турецької «AtlasGlobal» – «Atlasjet України» – почне виконувати внутрішні та міжнародні рейси зі Львова та інших українських міст. Базою для неї має стати Львівський аеропорт.
В «Atlasjet» уточнили, що у травні вони планують запустити лише чартерні рейси, а про регулярні мова поки що не йде.
«Інші лоукостери, а це доволі гучні назви, теж готові. Зараз вони кажуть: «Ми почули. Цікаво. Треба проаналізувати», – розповідає міністр.
За його словами, усіх цікавить виключно економічний бік питання: якщо компанії побачать можливість отримання прибутку, то вони прийдуть у Львів.
Поки інші підраховують, єдиний серйозний лоукостер, який літав зі Львова, «WizzAir», зупинив свої польоти звідти, але українську дочку, на яку оформлені дозволи на польоти, все ж, ліквідовувати не став. Мабуть, теж рахує.
Львів і «офігенні перспективи»
«У Львова на тлі всіх інших аеропортів – найбільш офігенні перспективи і найбільший потенціал. Термінал побудований, відремонтована смуга. Поруч великий туристичний центр. Плюс, це ворота в Західну Україну для трафіку заробітчан, які не туристи, а приїжджають на свята додому з Португалії, Іспанії, Італії та інших країн», – так коротко пояснює голова Державіаслужби, чому відкривати українське небо почали зі Львова.
Він каже, що першим став Львів, а не Київ, ще й тому, що він «ближче до Європи».
«Львів потенційно кращий кандидат для розвитку лоукостової бази. Він на годину льоту ближче до Європи, а це значить, що рейс буде на 30% дешевшим. Плюс є інтерес місцевої влади до кожного привезеного туриста. Києву це байдуже. При тому, що майже все, що відкрито зі Львова, відкрито і для Києва», – пояснює Антонюк.
Фактично, з ним погоджується і Пивоварський: «Питання не в тому, що хтось заважає, а в тому, що ми вирішили провести експеримент не з невеличким аеропортом, а з великим, але недозавантаженим аеропортом, куди зможуть залітати найсучасніші літаки. І просто вирішили, що це може бути Львів», –пояснив міністр.
На запитання, чи успіх Львова означатиме відкриття усього неба України, Пивоварський радить почекати.
«Подивимось, як він (експеримент – ред.) піде. Але у будь-якому випадку ми чекатимемо підписання угоди про спільний авіапростір», – каже міністр.
Поки київські чиновники дивляться на відкрите небо Львова як на чистий експеримент, мер міста Андрій Садовий вже будує доволі амбітні плани.
«Років 20 тому світ для себе заново відкрив Прагу, і вона отримала великі потоки гостей. Років 10 тому – Краків. Львів стоїть у черзі наступним. Це буде мостик, по якому прийдуть інвестори», – сподівається Садовий.
Він доволі реалістично оцінює той рівень підтримки, на який можна сподіватись від держави, але радіє уже з того, що хоч знімуть обмеження і не будуть заважати.
«Наші керівники не розуміють просту істину, що 10% грошей світу – це гроші, які обертаються в індустрії туризму. Але до сьогоднішнього дня в країні немає жодної інституції, яка б займалась туризмом, питанням внутрішнього туризму, питанням авіації під нього», – скаржиться Садовий. Київські ж чиновники обіцяють, що вони свою роботу зроблять, але радять не переоцінювати її вагу.
«Ми в цьому випадку – реалізатори. Успіх проекту практично повністю залежить від львівської влади. Хочете, щоб «Ryanair» полетів з Італії до Львова? Не питання, ми завтра дамо дозвіл. Але думайте, ким і як ви будете наповнювати рейс», – каже Антонюк.
Він пояснює, що відкрите небо – це не замінник угоди про спільний авіапростір, бо вона передбачає, що Україна прийме усі правила і стандарти ЄС. Це автоматично зробить усе її небо європейським, а значить – відкритим.
«Любе-рябе, аби прийшли»
Найбільше тішить у цій історії, що українські чиновники перестали говорити гаслами.
«Є багато недовіри до України, справді багато, тому треба їхати, розмовляти, кричати, писати «Welcome to Lviv! Welcome to Ukraine»… Треба бізнес модель зробити, і до того ж такою гнучкою, щоб кілька років заганяти в аеропорт людей. Деякі речі доведеться робити «в нуль», нічого не заробляти, тільки щоб люди приходили», – каже Пивоварський. Він переконує, що до цього готовий і Львів, і його аеропорт.
«Аеропорт готовий знижувати збори, готовий на все, любе-рябе, аби тільки прийшли перевізники і почали його заповнювати». Голова Державіа вважає, що проект зможе стати успішним, тільки якщо Львів зможе працювати за європейською схемою, коли аеропорт, місцева влада і перевізник діють разом.
«У нормальних європейських містах, які хочуть туристів, як правило, місцева влада чи аеропорти доплачують лоукостерам за кожного пасажира. Якщо турист залишить у місті тисячу євро, то повернути перевізнику 10 євро – не фокус. Якщо Львів зможе, то процес піде. Поки зв'язка із трьох не запрацює – нічого не буде», – переконує Антонюк.
Розуміє це і Садовий. Він уже працює з новим керівником аеропорту і обіцяє, що місто максимально сприятиме летовищу, в тому числі знижуючи плату за землю.
«Бо це питання складної синергії. У місті є цілий туристичний кластер: готелі, ресторани, які об’єднуючись мають пропонувати туристу найбільш прийнятну ціну. І тоді авіаперевізники отримуватимуть кошти не на надприбутках, як зараз, а на обороті. І якщо людина зможе прилетіти у місто за $10-15, то вона лишить у місті $300-400», – каже мер.
В аеропорту підтверджують, що готові знизити тарифи на обслуговування, якщо нові авіакомпанії погодяться прийти. При цьому тут чекають саме лоукостів.
Як розповів виконавчий директор летовища В’ячеслав Чеглатонєв, аеропорт уже зараз веде перемовини «з 25 новими авіакомпаніями з країн ЄС, СНД тощо, окрім переговорів з діючими авіаперевізниками щодо збільшення частоти рейсів та нових напрямків».
Саме по собі відкриття неба над Львовом, як запевняють усі головні спікери, не здешевить перельотів для звичайних туристів.
Але якщо чиновники з Києва і Львова зуміють зрозуміти суть слова «синергія», яке вони часто повторюють, і львівський експеримент вдасться, то головне галицьке місто має усі шанси стати реальними воротами в Західну Україну».
http://www.pravda.com.ua/articles/2015/04/17/7065029/