11:03 20 вересня 2013 р.
За ст. 175 Кримінального кодексу України невиплата зарплати чи інших встановлених законом виплат більше, ніж за один місяць, карається штрафом від 100 до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, позбавленням керівників підприємств або установ права обіймати певні посади та, навіть, позбавленням волі на строк до двох років.
Нещодавно Львівська ОДА повідомила, що на 1 вересня ц.р. загальна заборгованість із виплати зарплати в області становить 48,9 млн. гривень. І відрапортувала: завдяки заходам, вжитим місцевою владою, з початку року вдалося зменшити цей показник аж на 10 млн. гривень. Причому аж дев’ять підприємств області повністю розрахувалися зі своїми працівниками, ще 38 – здійснили виплати частково.
Ніби оптимістична інформація, та радості чомусь не викликає. Адже тисячі галичан, для яких зарплата – єдине джерело засобів для існування, так і не отримали те, що їм по праву належить. Та й самі повідомлення нагадують далекі 90-ті, коли українська господарка була у цілковитому занепаді. Звичайно, глобальна криза, яка п’ять років тому завдала нищівного удару усій світовій економіці, позначилася й на нашій державі. Проте, якщо вірити запевненням уряду, найскладніший період вже позаду і з кожним днем життя громадян «покращується».
Звідки ж тоді зарплатні борги? Взяти, до прикладу, ПАТ НВК «Полярон». Після перевірок, проведених там прокуратурою Сихівського району м. Львова, до суду було скеровано 258 заяв про видачу наказів щодо стягнення нарахованої, але не виплаченої зарплати на суму 1490 тис грн. Наразі понад 200 із них вже задоволені. Із «Поляроном» ситуація більш-менш зрозуміла – завод фактично не працює і в його цехах давно гуляє вітер. Однак «боргова» хвороба чомусь вражає навіть підприємства, продукція яких користується шаленим попитом. Скажімо, Сколівський лісгосп, працівники якого не отримували зарплату майже півроку і у середині серпня вимушені були пікетувати офіс роботодавця.
Як сповіщає прокуратура Львівської області, з початку року її представниками скеровано до судів майже 600 заяв про стягнення зарплатних боргів на суму в понад 3 млн. гривень. Приблизно 1,4 млн. гривень уже виплачено. Та це краплина у морі порівняно із тими 49-ти мільйонами гривень, отримати які колись сподіваються галичани.
За ст. 175 Кримінального кодексу України невиплата зарплати чи інших встановлених законом виплат більше, ніж за один місяць, карається штрафом від 100 до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, позбавленням керівників підприємств або установ права обіймати певні посади та навіть позбавленням волі на строк до двох років. Скільки директорів-начальників на Львівщині позбулися своїх посад, кабінетів з євроремонтом та зручних шкіряних крісел за мільйонні зарплатні борги? Жодний. Бо українське правове поле передбачає як покарання за злочин, так і можливості його уникнути.
Що стосується невиплати зарплат, то це так звані «об’єктивні причини» - неповне бюджетне фінансування, відсутність необхідних для виплат коштів на рахунках підприємства, установи чи організації тощо. Мовляв, на «немає» і суду немає.
Україна прагне асоціюватися з ЄС і крокує у цьому напрямку. Крокує, маючи за плечима торбу невирішених проблем, серед яких і практика тривалих затримок із виплатами зарплат. У європейських країнах про таке явище давним-давно забули (якщо взагалі із ним стикалися). Там усе простіше – неплатоспроможний боржник оголошується банкрутом. А несвоєчасний розрахунок із робітниками виливається у багатотисячні демонстрації, організовані галузевими профспілками. Там не розуміють наше, українське, терпіння.