Львів’яни попрощалися з полеглим полковником Національної Гвардії України Андрієм Соколенком (відео, оновлено)

Заупокійна Літургія відбулася в Гарнізонному храмі святих апостолів Петра та Павла. Поховали новітнього Героя на полі почесних поховань №67 Личаківського кладовища. У загиблого залишилась дружина та дочка 15 років. 

Про це повідомили сьогодні, 20 травня, «Щоденному Львову», в прес-службі міської ради. Натомість у Центрі військового капеланства розповіли в середу:

«20 травня 2015 року, об 11:00 у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла на вулиці Театральна, 11 львів'яни прощались із Новітнім Героєм України, Андрієм Соколенком, полковником Національноі Гвардії України, які загинув в зоні АТО. Похоронне богослужіння очолив отець Степан Сус – настоятель Гарнізонного храму святих апостолів Петра і Павла Провести в останню дорогу Новітнього Героя України прийшли родичі, товариші, військовослужбовці та мешканці міста, після цього похоронна процесія відправилась на Личаківський цвинтар, де відбудеться чин похорону на полі почесних поховань №76. Вічна пам'ять Герою України!

Довідка. Львів’янин Андрій Соколенко (31.08.1973 – 17.05.2015). Полковник Національної Гвардії України, заступник командира бригади з тилу Нацгвардії України. Перебував у зоні АТО з перших днів, вже майже 1 рік. Це мала бути вже 4-та його ротація. Загинув у районі Попасної на Луганщині внаслідок підриву автомобіля на фугасі. У загиблого залишилась дружина та дочка 15 років».

Про це повідомили сьогодні, 20 травня, на інформаційному порталі пасторального та соціального служіння капеланів Львівської архиєпархії УГКЦ «Капеланство. Info». Своєю чергою, телевізійний «5 канал» повідомив сьогодні, 20 травня:

«Із полковником Нацгвардії Андрієм Соколенком попрощалися у Львові. 41-річний чоловік перебував на Сході з перших днів зіткнення.

17 травня автомобіль, в якому Соколенко перебував із двома побратимами та трьома волонтерами, підірвався на фугасі поблизу Попасної на Луганщині. Унаслідок вибуху четверо людей загинули.

Провести бійця в останню путь прийшли й американські військовослужбовці, які тренують бійців Нацгвардії на Яворівському полігоні. Поховали Андрія Соколенка на Личаківському кладовищі. У чоловіка залишилися дружина та донька.

Бойовий побратим загиблого «Чечен» розповів: «Один полковник, який з нами дійсно стояв на блокпостах і відчував те, що ми відчуваємо. Він за нас переживав. Це найкращий полковник, якого я знав».

Натомість волонтер Софія Федина розповіла: «Це були мої підопічні з частини 3002, я ними вже рік опікувалася. І коли в понеділок вранці я знала про ці всі деталі , я ще пану Андрію смску написала, чи то не з нашими часом, а потім виявилося, що його вже нема. Це було чудова людина. Це був полковник в найкращому розумінні того слова».

Своєю чергою, київське інтернет-видання «Gazeta.ua» розповіло в середу:

«20 травня на Личаківському цвинтарі у Львові поховали полковника Національної гвардії України Андрія Соколенка. Він загинув під Пропасною Луганської області у військовій машині «УАЗ-Хантер», що підірвалася на фугасі.

Заупокійна Літургія відбулася у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра та Павла. Поховали на полі почесних поховань №67 неподалік могили його товариша – генерала Сергія Кульчицького, який теж загинув в зоні АТО.

Священик сказав після літургії: «Сьогодні показано, яким повинен бути чоловік – сильним, хоробрим, з гарячим серцем та холодним розумом. Він повинен уміти встати на захист своєї країни, родини. За честь офіцера віддав найдорожче  життя». 

Коли похоронна процесія рушила на цвинтар, за її маршрутом перекрили рух транспорту. На похорон зійшлося понад півтисячі львів'ян. Соколенко служив у військовій частині 3002.

Полковник Петро Шуляк сказав на цвинтарі в прощальному слові: «Тяжка втрата, передусім для родини. Будь-які слова не вгамують біль і горе втрати сина, батька, брата, чоловіка. Тяжка втрата для нашої бригади, для всієї Нацгвардії. Він був одним із найкращих офіцерів. Важко говорити про нього в минулому». 

Поховали полковника з військовими почестями – під національний гімн та постріли в небо. Труну накрили українським прапором. У Соколенка залишилася дружина Ірина та донька Аліна. 

Марія Кузен з військової частини 3002 згадувала на цвинтарі: «Андрій служив у внутрішніх військах, перейшов у міліцейський батальйон, тоді знову до нас повернувся. Він дружив з генералом Кульчицьким. Докорінно змінили вигляд військової частини. Ремонт у своєму кабінеті робив за власні кошти. Завжди порадить, допоможе. Навіть старші по званню та віку приходили до нього по пораду. Ніколи не кричав, завжди все вирішував спокійно – через себе перепускав».

Андрій Соколенко на Схід поїхав четвертий раз. Марія Кузен додає: «Питали його, чи не страшно. Казав: «Це мій обов'язок. Я повинен захищати свою Батьківщину». Намагався першим поїхати, аби інших захистити. Його мама – львів'янка, батько – з Бердянська Запорізької області, ще обоє живі. Тато та брат – теж полковники. Андрій до нас прийшов молодим лейтенантом. Ірина працювала у магазині на території, поженилися. У доньці душі не чаїв. Вони увесь час винаймали житло. Нещодавно отримав квартиру, починав робити ремонт – тільки живи».

На похорон полковника прийшла дружина Володимира Боднара — волонтера з львівської організації «Варта-1», який загинув разом зі Соколенком. Коли його поховають – ще невідомо. 

Леся Боднар розповіла: «Я навіть не знаю подробиць про те, що насправді трапилося. Якби дізналася хоч якісь деталі, можливо, мені би було легше. А так не вірю, що Володі більше нема. На Схід він їздив через тиждень. Казав: «Я маю бути там. Як не я, то хто?» Цього разу не питала, коли повернеться. Тільки просила: повернися. Казав, що я приїде, повезе дітей на море. У нас їх троє — донька та сини. Коли це трапилося, а я ще не знала, як воно не парадоксально звучить, мені було легко на душі. Діти півдня татові писали смс-ки, від нього жодної відповіді». 

Нагадаємо, що 17 травня на ґрунтовій дорозі поблизу міста Пропасна на Луганщині на лінії розмежування вогню підірвався військовий автомобіль «УАЗ-Хантер». У машині перебували два нацгвардійці – Андрій Соколенко та військовий водій Іван Попіль, та три волонтери. Вижив лише Андрій Романчак. У нього 50 відсотків опіків тіла. 

Івана Попіля теж поховали 20 травня на цвинтарі у рідному селі Заріччя Самбірського району Львівської області. У січні йому виповнилося 20 років».

Термінові повідомлення читайте на каналі DailyLviv.com в Telegram та у Facebook