Експерт-міжнародник Микола Капітоненко оцінює звернення Угорщини як ще один показник того, наскільки далеко Будапешт готовий зайти, розігруючи карту НАТО в протистоянні з Україною через мовний закон. Буде достатньо складно для Угорщини перетворити власну ініціативу в конкретні рішення Альянсу. 

«Йдеться про пропозицію переглянути всьому Альянсу ставлення і співробітництво з Україною, і формату такого співробітництва. Це рішення, яке буде ухвалюватися не Угорщиною, а всім Альянсом в цілому. Угорщина просто висуває таку думку, яка з часом, я думаю, здобуде якихось прихильників. Якісь держави, які не надто оптимістично дивляться на Україну, її успіхи і поглиблення співпраці з нею, можуть підтримати позицію Угорщини. Хтось виступить проти. Але це буде достатньо складно для Угорщини – перетворити власну ініціативу в конкретні рішення Альянсу, оскільки найбільші держави все ж таки на інших позиціях дещо стоять», – міркує Микола Капітоненко.

Голова Громадської ліги «Україна-НАТО» Сергій Джердж стверджує, що протест Угорщини не зашкодить співпраці України з Альянсом. Засідання комісій «Україна – НАТО» Угорщина все-таки не блокує.

«Увага до цього питання з такого боку, який формує Угорщина в підході до України – це вже негатив для нас. Хоча слід відзначити, що практичній реалізації це не шкодить, тому що всі ці засідання комісій «Україна – НАТО», які відбуваються на робочому такому, професійному рівні, Угорщина все-таки не блокує, і трастові фонди, які працюють, військово-технічна співпраця НАТО з Україною – це все відбувається. В тому числі і Угорщина частково бере участь у цих питаннях», – зауважив Сергій Джердж в ефірі Радіо Свобода.

Крім того, експерт вбачає певний позитивний момент у тому, що на звернення Угорщини має відповідати НАТО, а не Київ.

«Наша позиція може бути в якійсь мірі і очікувальною. Подивимось, наскільки країни-члени НАТО можуть впливати на Угорщину. Тому що одинадцять країн-членів НАТО категорично не сприйняли цю позицію Угорщини в попередні рази, коли вона гуманітарні питання вносить в площину безпекових, якими займається НАТО. Це абсолютно некоректно», – підкреслив Сергій Джердж.

Раніше цього місяця Владімір Путін на полях Петербурзького міжнародного економічного форуму застеріг НАТО від «перетину червоної лінії» у співпраці з Україною, яка начебто може зашкодити російським інтересам. Цю заяву Сергій Джердж назвав «черговим залякуванням», на яке члени НАТО не повинні зважати.

«Перекладаючи на нормальну мову – те, що сказав Путін, означає: «не втручайтесь у наш конфлікт з Україною, ми будемо тероризувати і знищувати Україну як хочемо, будемо відкусувати від неї частини тіла, а ви не влазьте, тому що ми собі самі поставили якісь «червоні лінії». «Червоні лінії» в міжародній політиці – це міжнародні закони, які були прийняті, і Росія порушила більше 16 законів, втручаючись у внутрішні справи України», – нагадав Сергій Джердж.

За словами експерта, зараз представники НАТО визнають за Києвом право самостійно визначати вступ до НАТО як пріоритет, хоча так було не завжди.

​«У попередні періоди, коли війни не було, якось українська сторона зважала на позицію Росії, і європейці зважали, вони теж іноді радили, що непотрібно злити «російського ведмедя» і так далі. Щось таке було. Але в будь-якому випадку на тому і формується міжнародний правопорядок в світі сьогодні, що є суверенне право країн, і ніхто нікому не може вказувати, що їм робити», –​ зазначає Сергій Джердж.

Юрист-міжнародник Геннадій Друзенко не такий оптимістичний щодо перспектив співпраці України з Альянсом.

​«Якщо бути тверезим, то жодних перспектив не просто вступу, а наближення України до НАТО я не бачу, бо всі суттєві питання в НАТО ухвалюються консенсусом, як вимагає План дій щодо членства, який став би реальним періодом підготовки до членства. Ми бачимо, що такі уряди, як Угорщина, віднедавна Італія, напевно, Німеччина, так, як це було колись в Бухаресті, просто заблокують цю ініціативу», – переконаний Геннадій Друзенко.

На думку правника, поточне співробітництво Києва з НАТО хоч і взаємовигідне, проте відрізняється від того, що його передбачає модель підготовки до членства. Тож він висловлює переконання, що Україні варто шукати більш безпосередніх контактів.

​«Україні слід орієнтуватись не на НАТО – організацію, яка об’єднує країни як проукраїнські, так і доволі скептичні до України – а на партнерство з США поза НАТО, яке мають Японія, Тайвань, Південна Корея і яке набагато ефективніше. Власне кажучи, в НАТО більше 50% безпекового внеску – це Сполучені Штати. Але там рішення ухвалюються набагато простіше, ніж консенсусом усіх країн-членів», – пояснює Геннадій Друзенко.

Друзенко припускає, що сама ідея вступу до НАТО популярна в Україні, однак вважає її далекою від реальності.

«Для тих, хто знає внутрішню кухню НАТО, механізми ухвалення рішень і те, як тріщить на сьогодні трансатлантична єдність – перспективи, скажемо м’яко, геть туманні», – констатує експерт-міжнародник.